Anastasia Oleynik

15/09/2026

А що, якщо театр — це набагато більше, ніж сцена? 🎭

Це місце, де дитина вчиться не боятися бути помітною.
Говорити голосно. Фантазувати. Взаємодіяти з іншими. Не соромитися себе. Помилятися — і пробувати знову. ❤️

Саме таким ми бачимо театральний напрям у СВІТЛІ.

Тому 28 вересня ми запрошуємо батьків разом із дітьми на теплу зустріч-знайомство з нашими викладачами.

Без офіційних презентацій і «продажів» 🙂
Хочемо просто познайомитися наживо, показати людей, яким ви довірятимете своїх дітей, і розповісти, що і навіщо ми будемо робити на заняттях.

Поговоримо про акторську майстерність, вокал і хореографію, про наш підхід до дітей, атмосферу всередині груп, плани та майбутні виступи. І, звісно, можна буде поставити будь-які запитання.

А діти зможуть побачити простір, познайомитися з викладачами й відчути найголовніше:
«А мені тут хочеться залишитися?» ✨

📅 28.09 о 17:30
📍 Січеславська Набережна, 18а
Творчий простір СВІТЛО, 4 поверх

Приходьте знайомитися.
Бо для нас театр починається не зі сцени.
Він починається з людини. 💛

03/09/2026

Моя нова любов. Моє нове направлення. Моє натхнення — СВІТЛО. 🤍

Як воно зʼявилося?

Мабуть, ця історія почалася ще років пʼять тому.

Тоді я шукала садочок для своєї доньки. Я обійшла їх дуже багато, бо хотіла знайти місце, яке буде співпадати із сенсами нашої родини.

Не «ідеальний» садочок — зараз я вже точно знаю, що нічого ідеального не існує, та й не треба.

Але я шукала місце, де дитину бачать і чують. Де поважають її характер, темп, емоції. Де не намагаються зробити всіх однаковими.

І тоді вперше десь усередині промайнула думка:

«Хочеш, щоб було так, як ти відчуваєш? Зроби сама».

Але, мабуть, тоді ще було не на часі.

Минуло пʼять років.

За цей час я пішла вчитися на психолога. Почалася повномасштабна війна. Я виїжджала за кордон і мала можливість трохи побачити атмосферу європейських дитячих просторів.

Потім народився син.

І тема дитинства, розвитку, психології стала для мене ще ближчою. Я слухала психологів, педагогів, нейропсихологів, багато читала, вчилася, спостерігала за своїми дітьми.

І чим більше я дізнавалася, тим більше розуміла, наскільки це моє.

А війна поставила переді мною ще одне дуже важливе питання:

А що класного я залишаю після себе в цьому світі?
Що я можу зробити для майбутнього?
Що я можу дати нашим дітям уже сьогодні?

А потім був один звичайний день.

Ми сиділи в кавʼярні з моєю подругою Наталею Романовою і, як це часто буває з мамами, говорили про дітей. Про гуртки. Про творчість. Про освіту.

Про те, що іноді ми досі відчуваємо відголоски тієї самої радянської системи: «правильно — неправильно», «краще — гірше», «ти повинен», «у тебе не виходить».

Про те, що далеко не всі дитячі простори будуються на розумінні дитячої психології.

І десь посеред цієї розмови народилося:

А давай зробимо своє?

Простір для дітей і дорослих, де творчість буде без оцінок.

Де можна пробувати. Помилятися. Фантазувати. Бути різним.

Де важливий не тільки результат, а й те, як ти почуваєшся в процесі.

Де дитині не треба заслужити право бути класною.

До нас приєдналася ще одна неймовірна людина — Яніна Холод, режисерка і людина з величезною творчою енергією.

І ми погнали. 😅

Продовження історії буде😉

27/06/2026