nataliya_yantso

03/04/2025

Цього разу було інакше.
Не перший виступ. Не перша сцена.
Мені не бракує досвіду, знань чи слів.
Навпаки — іноді їх аж забагато.
Є що сказати — і в темах про професію, маркетинг, продажі, фінанси, системи, сенси.
Але…

Цього разу я зустріла нову знайому — тривожність.

Калатання серця перед виходом я знаю добре. Це мій давній супутник.
Але тривожність — це вже новий рівень.
Не паніка. Не страх. А тихе тремтіння всередині.
Воно приходить, коли тіло вже знає: буде глибоко.

І знаєш, що? Ми справилися.
Ми — це я і мій внутрішній голос.
Вправи, які заземлюють.
Голос ведучої, який огортає.
Моя експертність, яка тримає.
Зал, який десь сміється, десь аплодує, а десь просто мовчить — але слухає.

Я підготувала 27 слайдів.
Встигла виговорити 10.
Решта — залишилась зі мною.
А це значить, ми ще зустрінемось.

Славо — дякую за запрошення.
Лоро — обіймаю.
Дівчата-спікерки — кожна з вас це сила, кожна вогонь.
Антоне, і ти.
Така подібна енергія на сцені буває тільки тоді, коли поле притягує поле.

Київ, і всі, хто були в залі — дякую.
І окремо — тим, хто сьогодні тримає івент-індустрію в тонусі.
Це велика сила — не просто не здатись, а не знецінитись.

Памʼятайте про свою самоцінність.
Навіть коли ви тремтите.
Навіть коли сказали менше, ніж могли.
Навіть якщо не вийшло ідеально.

Ви — достатньо.
Іноді — навіть занадто. І це прекрасно.

#наталіяянцо #виступи #самоцінність

matyhin

28/03/2025

WEDDING GAME: гра на результат.

У Києві говоритиму вголос те, про що давно думає кожен, хто в івентах.

Це не виступ.
Це чесна розмова про ціну професії.

Про організаторів, які тримають усе — від логістики до емоцій.
Про івенти як бізнес, а не “творчість за дякую”.
Про межі, гроші, стратегії — і як грати на результат, а не на виживання.

30 хвилин — максимально щільно. Без прикрас. Без пафосу.

Дякую, за запрошення

21/03/2025

ТОП-5 СТРАХІВ У МОЇЙ РОБОТІ🤦🏻‍♀️

1. Бути недооціненою. Коли люди бачать тільки гарну картинку, але не розуміють, що за цим стоять роки досвіду, десятки кризових ситуацій і рішення, прийняті ще до того, як проблема виникла.
2. Втратити контроль. Я знаю, як має виглядати фінальний результат, ще до старту. Я працюю на чіткий, довершений кадр, і коли щось виходить з-під контролю – це нестерпно.
3. Марно витратити час. Найцінніший ресурс. Я не готова вкладатися в клієнтів, які не цінують, у проєкти без майбутнього, у команду, яка не віддається роботі так само, як я.
4. Компроміс із якістю. У світі, де всі хочуть “швидше, дешевше, простіше”, я вибираю деталі, рівень і продуману концепцію. Весілля – це подія на все життя, і тут немає місця для “і так зійде”.
5. Зупинитися. Не зростати, не вигадувати нове, не ставити собі складніші завдання. Це страшніше за будь-який форс-мажор, бо рух – це єдине, що тримає мене в цій грі.

Я знаю свої страхи, і саме вони допомагають мені залишатися на вершині, брати паузи і знову бігти…

21/03/2025

19/03/2025

Що з чоловіками не так?
Чому жінки мають це терпіти?

Він ніколи не мав сім’ї й не хоче брати відповідальність. Він нехтує її очікуваннями, бо йому так зручно. І ще наважується сказати, що вона «домінуюча», бо заробляє більше. Бо йому страшно. Бо він не може прийняти, що жінка сильніша, розумніша, успішніша.

Він дарує фейкові прикраси, потім просить повернути. А потім — б’є її. Бо не витягує її рівень. Бо не може впоратися з її свободою, бажаннями, амбіціями.

Він стає на коліна, клянеться в любові, каже, що піде від іншої . Але тій, якій клянеться, не каже, що інша вже вагітна.

Бо він слабак. Бо він не здатен вирішувати. Бо простіше жити подвійним життям, ніж визнати свою низкість. Бо він вважає себе хитрим, але насправді він – боягуз, який не вміє взяти відповідальність навіть за свої власні слова.

Він – мудак, який ламає життя жінкам і йде, навіть не обернувшись…

Коли чоловіки втратили здатність бути опорою, а не випробуванням? Коли вирішили, що їхній комфорт важливіший за почуття жінки? Коли їхні “важкі періоди”, “складне дитинство” і “я просто такий” стали офіційною ліцензією на безвідповідальність?

Чому я сама?

Бо я не хочу грати у виставу, де чоловік приходить за ресурсом, а не за жінкою. Я не хочу пояснювати дорослому чоловікові, що відповідальність — це не тягар, а базова якість людини, яка будує стосунки. Я не хочу бути тією, хто буде робити за двох.

Чому в мене завжди хтось несерйозний?

Бо “серйозні” чоловіки зараз дуже цікаво уявляють серйозність: одружений, але все складно; ніби вільний, але емоційно недоступний; хоче стосунків, але не хоче зусиль.

Їм зручніше сказати, що я “сама того хочу”, ніж визнати, що більшість просто не витягує.…

Важко, страшно, але правдиво…
P.S історії з реального життя, де чоловіки мудаки😡

01/03/2025

Знову пишу. І знову тригерну купу людей.

Жінка без стосунків, але з грошима, свободою і кайфом від життя – це, бляха, виклик суспільству.

Бо коли ти не чекаєш, не виправдовуєшся і робиш, що хочеш – світ раптом охуїває.

А далі на слайдах. Гортай.

22/02/2025

Сексуальність – це не про декольте…

Роками нам нав’язують, що сексуальність – це про відкрите тіло, червону помаду і томний погляд.

Але це все – лише оболонка. Прикраси для тих, у кого всередині пустота.

Моя подруга якось сказала: «Янцо, ти дуже сексі».
І не тільки вона. Чоловіки теж казали.

А я? Я ніколи так про себе не думала. Бо вважала, що сексуальність – це щось інше. Не про мене.

Бо для мене вона не про коротку сукню, не про погляд і не про манери.

Сексуальність – це енергія.
Це стан, який відчувається ще до того, як ти заговориш.
Це внутрішня свобода, з якою ти заходиш у простір.
Це впевненість, яку не потрібно доводити.

Я стала сексуальною, коли почала розбиратися в собі.
У своїх бажаннях, емоціях, у тому, що насправді робить мене мною.

Сексуальність прийшла до мене з новим гардеробом, з новими знаннями, з новими людьми і з новими проєктами.
Не з одним, не з якоюсь конкретною зміною, а з усім одразу.

Коли ти змінюєшся – змінюється все довкола.

Сексуальна білизна? Не про мене.
Спеціальні погляди? Я просто беру те, що хочу.

І знаєте що? Моя сексуальність прийшла до мене тільки після 40+.

І це найкращий вік, щоб її відчути сповна….

14/02/2025

10 найсексуальніших і найглибших способів сказати “Я тебе кохаю” у 40+…

11/02/2025

ХОЧЕШ РОЗВИВАТИСЯ? ОТ ТОБІ ПРАВИЛА ГРИ!

Сьогодні у мене на консультації була сильна, амбіційна, успішна молода дівчина.

Питання стандартні:

Як рухатися далі?
Що робити?
Як заробляти більше?

Але суть глибша…

👉 Чи зможу я?
👉 А що, якщо я не готова?
👉 А раптом я зроблю помилку?

Люди бояться не відсутності плану.
Люди бояться стати головними діючими особами у власному житті.

Прийняти рішення – означає взяти на себе відповідальність.

А це страшніше, ніж залишатися там, де комфортно, знайомо, стабільно.

Але… хто сказав, що стабільність – це успіх?

ЩО РЕАЛЬНО ПРАЦЮЄ: ГОРТАЙ ТА ЗБЕРІГАЙ В СЛАЙДАХ🤍

05/02/2025

“Чому я не хотіла дітей?”

Я народила Дарію у 33. І першими словами були: «Чому я не зробила цього раніше?»

Але до цього моменту я жила з чітким переконанням: я не хочу дітей.

Чи справді не хотіла? Ні. Я боялася.

Не того, що буде важко, не нестачі часу чи обмежень. Я боялася відповідальності.

Бо для мене дитина – це не просто про любов і турботу.

Це про виховання людини. І не просто людини, а Людини – чесної, емпатичної, справедливої, сильної, такої, яка вміє говорити «будь ласка» і «вибач», розрізняти, де правда, а де ні, відчувати світ і впливати на нього.

Це страшно.

Бо це не те, що можна пустити на самоплив. Це не «якось виросте». Це не про іграшки, брендований одяг чи десять гуртків. Це про оточення, звички, цінності.

Я завжди хотіла, щоб у Дарії було найкраще. Не у вигляді речей, а у вигляді людей навколо, культури мислення, внутрішнього стержня.

Але знаєте, що найцікавіше?

Я боялася відповідальності, а виявилося, що це найбільший подарунок.
Дарія має чудового батька, який відповідає за розваги, пригоди, сміх, усе цікаве і легке.

А я – мама.
Мама, яка присутня завжди.
Яка любить, обіймає, сварить, розбирає, пояснює, підтримує.

І тому сьогодні я можу сказати:
Я ніколи не не хотіла дітей.

Я просто надто добре усвідомлювала, що це означає….

ЛЮ🤍
#нашадашатракслер

02/02/2025

60 днів.
Без просеко. Без сигарет. Без виправдань.

Частина людей зараз скаже: «Ну і що?»
А інша – тихо зненавидить мене, бо їх тригерить сам факт, що я можу легко сказати “ні”.

Але мені не треба схвалення.

Мені треба стабільність і заземлення.

Аскези – не перекіс. Це баланс, який мені потрібен. Це мій спосіб налаштувати систему.

А ще – це домовленість із Всесвітом.
Запит? Чоловік і стосунки.

Щоб ці 60 днів були не про “не можна”, а про “можна” – деталі в слайдах.

💭 Що б ти могла прибрати на 60 днів?
Як змінилося б твоє життя?

Пиши в коментарях👇
Цікаво, хто ризикнув на подібне?