Ветеранська спільнота «Коло побратимів»

  • Home
  • Ukraine
  • Morshyn
  • Ветеранська спільнота «Коло побратимів»

Ветеранська спільнота «Коло побратимів» Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Ветеранська спільнота «Коло побратимів», Morshyn.

Ветеранська спільнота «Коло побратимів» об’єднує військових і їхні родини, а також сім’ї загиблих Героїв та зниклих безвісти захисників. Це місце підтримки, єдності та взаєморозуміння 🇺🇦

Грамота є. А де гуманітарна допомога?У КНП «Моршинська міська лікарня» урочисто відзначили День медичного працівника.Мор...
27/07/2026

Грамота є. А де гуманітарна допомога?

У КНП «Моршинська міська лікарня» урочисто відзначили День медичного працівника.

Моршинський міський голова Руслан Ільницький говорив про професіоналізм, відповідальність і відданість справі, а своїй улюблениці — в.о. генерального директора лікарні Ірині Кость — вручив велику красиву грамоту.

Що ж, грамота — річ приємна.

На жаль, ми зараз не маємо фізичної можливості вручити пані Кость грамоту від себе. Тому замість грамоти маємо кілька запитань.

Про гуманітарну допомогу.

У березні 2024 року данська гуманітарна організація Bevar Ukraine доставила гуманітарний вантаж для КНП «Моршинська міська лікарня».

І тут важливе уточнення: Ветеранський простір «Коло побратимів» був безпосередньо причетний до того, що ця гуманітарна допомога взагалі потрапила до Моршинської міської лікарні.

Саме ми вийшли на благодійний фонд Bevar Ukraine, кілька місяців вели переговори, узгоджували номенклатуру необхідного обладнання та потреби лікарні, зокрема з Моршинським міським головою, і супроводжували цей процес до самої доставки вантажу.

Тобто ми говоримо про цю допомогу не зі слів третіх осіб. Ми були безпосередніми учасниками її залучення та передачі лікарні.

І тут важливо розуміти масштаб.

Це була не коробка рукавичок. Не пакет бинтів. І не бус із кількома ліжками.

Це була десятитонна фура з цінним медичним та реабілітаційним обладнанням, яка приїхала з Данії фактично під поріг Моршинської міської лікарні.

Що було в цій фурі?

1. Крісла колісні — 30 шт.
2. Ролятори — ходунки на колесах — 15 шт.
3. Медичні витратні матеріали — 146 коробок, 10 мішків та 1 палета.
4. Ходунки — 6 шт.
5. Милиці — 11 шт.
6. Медичний візок для транспортування пацієнтів — 1 шт.
7. Електричні лікарняні ліжка — 2 шт.
8. Фіксатори кінцівок — 47 мішків.
9. Вертикалізатори — 3 шт.
10. Підйомний пристрій для людини у кріслі колісному — 1 шт.
11. Ортопедичні пристосування — 2 шт.
12. Захисні прозорі щитки для обличчя — 6 коробок.
13. Стельовий підйомник для піднімання та переміщення пацієнтів — 1 шт.
14. Мобільний підлоговий підйомник для пацієнтів — 1 шт.
15. Автоклав для стерилізації медичних інструментів та матеріалів — 1 шт.
16. Монітор життєво важливих показників пацієнта — 1 шт.
17. Туалетні стільці для маломобільних пацієнтів — 17 шт.
18. Матраци — 28 шт.
19. Стільці для душу — 3 шт.
20. Стільці — 9 шт.
21. Підгузки для дорослих — близько 530 кг, орієнтовно близько 5 000 штук.
22. Медичний текстиль — 14 коробок, 3 мішки та 6 палет.
23. Медичний одяг — 26 коробок, 13 мішків та 2 палети.
24. Багатофункціональні лікарняні ліжка — 20 шт.

Ми проаналізували орієнтовні ринкові ціни на аналогічне обладнання та матеріали. Залежно від виробників, моделей, комплектації та стану обладнання ринкова вартість цього вантажу могла становити приблизно від 80 до 200 тисяч євро.

Найбільш реалістична робоча оцінка — 120–140 тисяч євро.

Тобто під поріг Моршинської міської лікарні привезли десять тонн гуманітарної допомоги орієнтовною вартістю понад 100 тисяч євро.

Справедливості заради: частина цієї допомоги точно була використана за призначенням.

Лікарняні ліжка встановили в реабілітаційному центрі.

І це цілком вписується в модель Моршина як великого реабілітаційного хабу: закуповують сучасне обладнання, розвивають безбар’єрність, вкладають бюджетні кошти.

Однак виникає питання: якщо інфраструктуру створюють за гроші громади, хто в майбутньому отримуватиме з неї прибуток?

Особливо з огляду на активну участь у цьому напрямку бізнесменів Миколи Кмітя та Всеволода Біласа...

Та повернімося в березень 2024-го.
..Відомо також, куди пішла частина медичного одягу: ним фактично забезпечили увесь персонал лікарні.

Частину гуманітарного текстилю теж використали за призначенням — постільною білизною застелили тодішнє терапевтичне відділення.

Тобто щодо ліжок, одягу та частини текстилю питань немає.

А далі прозорість закінчується.

Причому, схоже, досить буквально.

Поки ми під дощем і снігом допомагали розвантажувати десять тонн гуманітарної допомоги, частина коробок опанувала дивовижну властивість — розчинятися в повітрі просто в режимі реального часу.

Принаймні сьогодні з’ясувати, де опинилася значна частина того, що ми власноруч витягали з цієї фури, значно складніше, ніж урочисто вручати грамоти.

До речі, про контроль гуманітарної допомоги.

Коли через деякий час Ветеранському простору знадобився один інклюзивний стілець для душу з трьох отриманих у цьому вантажі, нам довелося подавати офіційний лист на ім’я керівниці лікарні.

Оце ми розуміємо — гуманітарка під надійною охороною.

Один стілець для потреб ветеранів — тільки після офіційного листа.

Тому природно очікувати, що з такою самою принциповістю й ретельністю було задокументовано подальшу долю всього іншого гуманітарного вантажу.

Тож питання дуже просте:

де документи?

Акти приймання та обліку.

Інвентарні номери обладнання.

Інформація про його фактичне місцезнаходження.

Документи про передачу іншим установам — якщо щось передавалося.

Акти списання — якщо щось списано.

Документи про використання великих партій витратних матеріалів і засобів догляду.

І ще одна важлива деталь.

Наскільки нам відомо, сам благодійний фонд Bevar Ukraine не отримав від Моршинської міської лікарні звіту про те, куди, кому і для яких потреб була спрямована передана ним гуманітарна допомога.

Якщо донор привіз під двері комунальної лікарні десять тонн гуманітарної допомоги орієнтовною вартістю понад сто тисяч євро і не отримав звіту про її використання, це вже не питання сарказму.

Це питання прозорості та відповідальності.

Гуманітарна допомога — не подарунок директорці лікарні.

Не подарунок міському голові.

Це допомога, яку благодійники передали для пацієнтів і громади.

Тому замість ще однієї красивої грамоти хотілося б побачити значно простішу річ:

повний звіт про те, де ця допомога і як вона була використана.

Ще донедавна одним із важливих напрямів роботи Ветеранського простору «Коло побратимів» була допомога мешканцям Моршинсь...
25/07/2026

Ще донедавна одним із важливих напрямів роботи Ветеранського простору «Коло побратимів» була допомога мешканцям Моршинської громади, які служать у ЗСУ.

За період роботи нашої команди у Ветеранському просторі ми сплели сотні квадратних метрів маскувальних сіток, виготовили тисячі окопних свічок, регулярно передавали на фронт засоби гігієни, медикаменти, білизну, покривала, термоковдри, спальні мішки та інші необхідні речі, якими нас забезпечували благодійники.

На жаль, після того як наша команда припинила роботу у Ветеранському просторі, цей напрям фактично зупинився. Простір залишився у структурі Моршинської міської ради і продовжує працювати, однак волонтерська допомога діючим військовослужбовцям та їхнім підрозділам, якою ми системно займалися, сьогодні там уже не ведеться.

Але для нас ця робота не закінчилася разом із виходом із Простору. Тепер ми — ветеранська спільнота «Коло побратимів», і військові, яким ми допомагали всі ці роки, залишаються з нами. 🇺🇦

Ми ніколи не відмовляли нашим військовим у допомозі. Хлопці приходили до нас під час відпусток, розповідали, що потрібно їхнім підрозділам, а ми намагалися закрити ці потреби — власними силами та з допомогою наших друзів і благодійників.

Так було і з моршинцем Ернестом Андруневчиним.

Ернест служить у ЗСУ з 2020 року. З початком повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва, потім воював на Донбасі та на півночі України. Зараз він служить у розвідці на Сумщині. Ми вже допомагали його побратимам, зокрема маскувальними сітками.

І нам приємно, що Ернест знає: у «Колі побратимів» йому не відмовлять у допомозі.

🚙 Цього разу допомога потрібна з ремонтом автомобіля, яким користуються хлопці. Треба міняти коробку передач, мотор, ремонтувати гальмівну систему та усувати низку інших несправностей. Машина потрібна їм для роботи, а вартість ремонту значна.

❗❗ НАМ ПОТРІБНО ЗІБРАТИ 70 000 ГРИВЕНЬ НА РЕМОНТ АВТОМОБІЛЯ. ❗❗

Сума немаленька, тому самі ми цього разу не впораємося. Просимо долучитися всіх, хто має можливість. 100, 200, 500 гривень — будь-який внесок має значення, коли нас багато.

🧾 Збір буде повністю прозорим. Після завершення ремонту Ернест надасть усі чеки та інформацію про витрачені кошти, а ми обов’язково все оприлюднимо. За кожну зібрану гривню буде звіт.

💙💛 Збираємо 70 000 грн для Ернеста та його побратимів.

👇 Посилання на банку та реквізити залишаємо в коментарях під цим дописом.

Дякуємо кожному, хто долучиться до збору або поширить цей допис.

22/07/2026

17 липня Моршинська громада провела в останню путь ще одного Героя — Ярослава Мельника.

Дивлячись на фото юнака із пронизливими, як небесна синь, очима, ми згадали інший похорон. Похорон однофамільця Ярослава — Михайла Мельника, з яким ми прощалися майже два роки тому.

Тоді до нашого Ветеранського простору «Коло побратимів» звернулася дружина загиблого Захисника Василина. Вона попросила лише про одне — щоб над могилою її чоловіка прозвучав Державний Гімн України.

Це прохання ми відразу передали одній з посадовиць Моршинської міської ради. Відповідь нас шокувала:

— «А може, їй ще хор Верьовки запросити на похорон?»

Після цього ми звернулися до директора місцевої школи мистецтв, депутата Моршинської міської ради, знаного скрипаля Ростислава Фединця з проханням виконати Гімн України над могилою Героя.

Маестро відмовився, пояснивши, що не буде грати просто неба через вологість, яка може пошкодити інструмент. Нам було соромно переповідати таку відповідь вдові, тому ми попросили пана Ростислава особисто зателефонувати Василині й пояснити причину своєї відмови.

Словом, Державний Гімн над могилою Героя так і не прозвучав.

Саме тоді прохання Василини змусило нас замислитися: а, можливо, Моршинській громаді варто започаткувати нову традицію? Щоб під час прощання з полеглими Героями Державний Гімн виконували вихованці школи мистецтв. Це був би не лише вияв шани до Захисників, а й потужний урок пам'яті та вдячності для дітей, які житимуть у країні, вибореній щоденними і непублічними подвигами тисяч і тисяч українців...

Натомість сьогодні у скорботні хвилини звично лунає з колонки вже трохи заяложена «Пливе кача». У 2014 році, коли ми стояли на Майдані і прощались з Героями Небесної Сотні, ця акапельна пісня пронизувала наші серця сотнями гострих ножів. Вона назавжди залишиться символом тієї трагедії й тієї епохи. Але час минає. Уже інше покоління Героїв віддає життя за Україну. Війна триває вже дванадцятий рік. І, можливо, разом із незмінною пам'яттю мають народжуватися й нові традиції вшанування — такі, що передаватимуть дух саме цієї війни, цього покоління Захисників і нашу сьогоднішню вдячність їм.

Втім, справа зовсім не в тому, яка пісня звучить над могилою.

Найважче зрозуміти не сам цинізм окремих представників влади, а те, як він може поєднуватися з офіційною скорботою, жалобними промовами та схиленими над труною головами. Бо справжнє розуміння війни народжується не під час церемоній.

Нещодавно народний депутат Ігор Луценко, який нині воює на фронті, написав, що через мобілізацію мають пройти всі — від найвищих державних посадовців до чиновників на місцях. Лише тоді, на його думку, приходить справжнє розуміння ціни війни.

Ми поділяємо цю думку.

Хочемо попросити пробачення в Ірини Гримак, очільниці Фонду «Львівщина», депутатки Львівської обласної ради від фракції ...
27/04/2026

Хочемо попросити пробачення в Ірини Гримак, очільниці Фонду «Львівщина», депутатки Львівської обласної ради від фракції Європейська Солідарність — за те, що сьогодні сталося з куточком пам’яті «Серце матері».

Рік тому пані Ірина дала 10 тисяч гривень саме на облаштування цього ландшафтного куточка біля Ветеранського простору. Це була щира допомога на добру справу, яка мала стати знаком поваги до матерів, що втратили своїх синів на війні.

На тому місці була занедбана ділянка, заросла бур’янами. Ми самостійно взялися за цю роботу: розрівняли територію, навели порядок, продумали, як усе має виглядати. Допомагало нам і «Зелене місто», за що окрема вдячність. Були суперечки через те, що довелося перенести вишню в інше місце. Люди переживали, але, слава Богу, вишня прижилася і цього року гарно зацвіла.

Наша співробітниця Наталка Пилипчий шукала по всій Україні декоративну калину бульденеж, бо нам потрібна була певна кількість кущів. Ми замовляли її Новою поштою, чекали, хвилювалися, чи добре доїде, чи прийметься. Потім висаджували, доглядали, плекали кожен кущ.

За кошти фонду Ірини Гримак ми купили калину та всі необхідні матеріали (за якими самі їздили в найближчий «Епіцентр», а наші хлопці -ветерани, дякуємо їм, допомогли привезти все).

Бізнесмен Олег Муська дав безоплатно необхідну кількість щебіню.

За власні кошти купували насіння трави та висівали…

Словом, оформлення та створення куточку «Серце матері» не коштувало місцевому бюджету ні копійки.

Для нас це була не просто клумба. Ми хотіли зробити в громаді місце пам’яті, поваги і вдячності матерям загиблих Героїв. Тим більше, що поруч ми встановили Прапор памʼяті - в знак того, що зниклі безвісти Герої завжди поруч з нами в думках і в серці .

Сьогодні куточок «Серце матері» стоїть занедбаний. Все заросло бур’янами, кущі не підв’язані, частина полягла на землю. Видно, що за ним давно ніхто не доглядає. І нам дуже боляче це бачити.

Бо це ставлення не лише до нашої роботи. Це ставлення до матерів, на честь яких ми назвали цей куточок. Це ставлення до пам’яті, про яку всі люблять говорити на словах.

Дуже шкода.
Те, що створювалося з любов’ю і великою турботою, - і ми говоримо не лише про цей ландшафтний куточок, а й про Ветеранський простір загалом - занедбали та сплюндрували.

Просто шок… Микола часто заходив до нас . Ми організували воїну  зустріч з керівництвом Стрийської РДА, у нього було дуж...
19/02/2026

Просто шок… Микола часто заходив до нас . Ми організували воїну зустріч з керівництвом Стрийської РДА, у нього було дуже багато задумів і планів. І Микола дуже хотів отримати кваліфіковану консультацію , хотів розпочати свій бізнес, хотів жити і дивився в майбутнє упевнено.. ми не знаємо, що трапилося, але переконані - війна і полон не проходять безслідно. Памʼятайте про це - навіть коли бачите здорового, гарного і бадьорого ветерана перед собою. Знаємо одне: нашому суспільству ще лише потрібно вчитися жити з людьми, котрі пройшли війну, страшний полон…І ніколи не забувати ціну, заплачену воїнами за ваші з нами тихі вечори…
Хлопці, бережіть себе!
Памʼять і честь Миколі Комарову…

Що ж, товариство. Прийшов час поговорити про «нову потужну команду «оновленого»Ветеранського простору.Чесно – ми цього н...
24/01/2026

Що ж, товариство.
Прийшов час поговорити про «нову потужну команду «оновленого»Ветеранського простору.

Чесно – ми цього не хотіли.

Але послухали звіт Руслана Яковича Ільницького. Вірніше навіть не звіт, бо чудово знали, що в ньому буде, а рефлексії тих, хто називає себе опозицією. І нам стало зрозуміло: з такою беззубою та немічною опозицією, із такою пасивно- агресивною громадою, ця влада, яку ви всі тихо матюкаєте у себе на кухні, пропетляє ще двадцять років. Як петляла двадцять вже…

Поклавши руку на серце, скажемо: ми не розуміємо, чому так.

По великому рахунку – це ваша справа, шановне товариство. Вам так комфортно жити – ну ок.

Наша справа – говорити про Ветеранський.
А саме: з яких причин і навіщо його було знищено, і кого взяли в «нову потужну команду».

Ми наївно думали, що зараз ті, хто знищував Ветеранський, покаже клас. Повчить, як треба працювати.

На жаль.

Як ми і боялися, «нова потужна команда» демонструє лише повне невігластво , дискримінуючи саме поняття «ветеранська політика».

Невже можна улестити пару сімей загиблих воїнів і знову пропетляти?

Товариство, невже вам і справді можна так просто заткати рота?

Ми звертаємося до тих із вас, хто ризикував своїм життям на передку, а не в «Стрийському котлі». Хлопці, ви ж є! Невже машина дров вам важливіша, аніж чесні люди при владі та цивілізоване життя у Моршині?

Віримо -ні. Сподіваємося, це питання часу.
Питання, яке має визріти.
Визріти, як тісто на паску у великодню ніч.
А ми будемо дріжджами….

Отож, про «нову потужну команду».
Льошу Кузнєцова було спершу звільнено з Ветеранського простору за профнепридатність.
Ми завжди казали і будемо казати: ветеран – не професія. Ти або працюєш, або ні.
Льоша не працював.
Він роздавав вказівки.

Поки одного прекрасного дня пес приятеля Кузнєцова, котрий часто приходив у наш офіс під мухою, не пошматував захисника, що після поранення перебував на реабілітації у «Проліску». Людина йшла в наш Ветеранський барбершоп. Поки не зіткнулася з Льошею, його дружком та псом дружка…

Справу зам’яли, власник собаки оплатив лікування та порвані брюки(не можемо, втім не розказати, що коли пес накинувся на пораненого захисника, Олексій сховався у офісі, оскаженілого пса, який уп’явся намертво у ногу чоловікові, відтягували наші дівчата…)

Тож Льошу – після нашого дзвінка меру – було звільнено. Бо окрім льошиних «побратимів» під шафе, була ще стрілянина біля офісу, коли Олексій демонстрував свою начебто іменну зброю та багато інших цікавих речей.

До речі, нещодавно ми гомерично реготали, дивлячись сюжет місцевого телебачення, в якому директор терцентру Анічін просто Орфеєм співав про те, який він щасливий бачити Олексія в команді. Це той Анічін, який кричав про профнепридатність та лінощі вищезгаданого товариша…
Власне, ми забагато часу приділяємо персоні Олексія Кузнєцова.

Хочемо лише сказати, що із 68 тисяч гривень, які були зібрані на потреби 80-ки під час Всеукраїнського ветеранського форуму «Коло побратимів», котрий ми організували та провели восени 2023-го, до кінцевого адресату дійшло лише 50 тисяч. Вісімнадцять тисяч щезло в процесі передачі коштів. «Передавачем» був Олексій Кузнєцов.
Насправді, нам нецікаво, куди вони поділися, ці 18 000 у 2023-му.

Бо питання в іншому.
Питання – чи і далі громада буде мовчати та толерувати.

Ми – точно ні.
Тож очікуйте продовження про членів «нової потужної команди» Ветеранського. Нам є що розповісти 😊

Спроби нас обікрасти? Даремно. Ви виглядаєте смішно.Хоча схильність до клептоманії  ми помічали у моршинських чиновників...
11/01/2026

Спроби нас обікрасти? Даремно. Ви виглядаєте смішно.
Хоча схильність до клептоманії ми помічали у моршинських чиновників віддавна🤭

Спершу — крадіжка наших меблів, переданих київськими спонсорами НАМ, а не їм (слава Богу, компʼютери, які нам також подарували благодійники, ми встигли заховати)))
Потім крадіжка нашої фотовиставки разом із треногами — створених і оплачених за НАШІ кошти.

Потім — «геніальна» пропозиція однієї чиновниці купити НАШУ фейсбук-сторінку.
Так, спершу хотіли вкрасти — потім запропонувати викуп. Ні, це не сценарій комедії — це реальність.

А ще в списку спроб прихватизувати — звіт НАШОГО Ветеранського простору.
Бо на горизонті замаячила щорічна звітність міського голови перед громадою, а їм просто не буде що звітувати про роботу «нової потужної команди». Тож вони довго і марудно шантажували наших людей, щоб ми «подарували» їм наш звіт, наш світ…

А зараз вони намагаються зламати нашу пошту.
Несанкціонований доступ, спроби контролю — усе зафіксовано.

Але є ще одна «цінність», яку вони не врахували:
ми дивилися на фото нещодавньої зустрічі Моршинського мера з ветеранами —ту, на яку прийшло усього кілька людей.
Пусті стільці, напівпорожня зала і офіційні «героїчні кадри»… Чесно, смішно і боляче одночасно.

Дякуємо за урок:
красти в нас — марна справа.
Лякати — смішно.
Фейсбук-сторінки, поштові скриньки, звіти і наша робота — не на продаж.
Ми робимо все для людей, а не для фоток для галочки.

І пам’ятайте:
Ви не вкрадете в нас головне — довіру і повагу, здобуті щоденною, наполегливою працею.
Довіру не купують, не крадуть і не зламують.
Ми можемо лише запропонувати вам одне — спробувати напрацювати її самим. Якщо вдасться.

І ще одне хочемо написати… Ветерани Моршина! Не мовчіть!
Ходіть на зустрічі з мером.
Задавайте питання. Будьте активні. Гуртуйтеся.
Бо якщо сидітимете по своїх кутках — ця влада може існувати іще 20 років.
А ваша увага, ваша активність і правда — сильніші за пусті стільці, шахрайські схеми і бажання «позичити» наш звіт і зламати пошту …

Про Собаку...Ми зустрілися рівно рік тому. Вона бігала темним холодним Моршином, заглядала у двері крамничок  і тихо пла...
21/12/2025

Про Собаку...
Ми зустрілися рівно рік тому. Вона бігала темним холодним Моршином, заглядала у двері крамничок і тихо плакала. По-справжньому, зі сльозами. Нікому не було до неї діла – люди у цьому містечку байдужі до бездомних тварин.

Очевидно, її вивезли і просто лишили в місті. Як пізніше з’ясувалося, була вагітною, думаємо, власник знав, що «погуляла», і в такий спосіб виріши не заморочуватися з цуцентами… А вона відчайдушно шукала свою Людину. І ми не змогли лишити її самотньою і зрадженою.

Перший час вона поривалася втекти – до останнього сподівалася , що хазяїн просто загубив її. Поки не зрозуміла все…

Вона стала покупаною, стерилізованою (дякуємо волонтерам, якби не вони – Моршин вже би давно кишів чотирилапими безхатьками) і нагодованою. А головне – любленою. І у відповідь вона обрушила на нас таку зливу любові і відданості, якої ми не очікували,

Тим часом почалися проблеми – місцеві почали ходити в міськраду і жалітися на нас і на «пса, який топче грядки». Хоча ми вважаємо, що городи з цибулею у центрі міста-курорту - це дикунство. Але влада у бажанні подобатися своїм потенційним виборцям закриває очі на смердючі курники та картопляне бадилля під вікнами багатоповерхівок…

Бігав до моршинського мера і директор терцентру Анічін – адже Ветеранський простір знаходився в одному офісі з цією конторою. Звісно, у холодну пору ми тримала Собаку в офісі. Навіть більше: Собака - о Боже! – спала на офісних диванах. Але оскільки ці дивани – разом з усіма меблями, якими і сьогодні облаштований Ветеранський – придбали ми власноруч на спонсорські кошти, то не вбачали в цьому великого гріха. Але в мерії - вбачали…

Не дивлячись на те, що хлопці, які приходили в наш Ветеранський – ветерани, військовослужбовці, після поранень, на реабілітації, їхні діти, малі і великі, – першим ділом чухали за вухом Собаку і раділи, мов діти…В принципі, те, що Собака жила в нашому офісі, називалося каністерапією – це метод реабілітації та лікування, що використовує взаємодію собаками для покращення фізичного та психологічного стану людей. Але моршинські чиновники цього не розуміли. Головне - «аби не було скарг».

Справедливості заради варто сказати, що місцеві кілька разів намагалися забрати її до себе. Адже повноцінного житла в Моршині у неї не було . Але Собака завжди втікала та прибігала до Ветеранського знову.

Коли ми зрозуміли, що Ветеранський – у тому форматі, в якому ми його задумали та втілили у життя – закінчився, ми зрозуміли також, що Собаку треба рятувати, бо після нас її просто вишвирнуть на вулицю…. А забрати із собою в нас не було жодної можливості...

Власне, це пост – пост подяки неймовірним волонтерам Моршина, які не відмовили у допомозі, влаштувати переїзд Собаки до Німеччини, де вона швидко знайшла хазяїв.

До речі, як бачимо, любов до диванів у нашої красуні нікуди не поділася. Останні кілька фото – у новому, німецькому домі, на дивані.

Віримо, що своє життя Собака проживе не менш щасливою, ніж була вона у нашому Ветеранському просторі. Її велике прекрасне серце, сповнене любові, віримо, знайде втіху в новій сім’ї. Де її будуть любити, а не грозити «перебити лапи» за потоптану цибулю на моршинських городах..
Щастя тобі, неймовірна! Ти заслужила на нього!

10/12/2025

🇺🇦🫂У Моршинській громаді розпочато процес створення громадської організації, покликаної об'єднати та підтримати родини загиблих Героїв Відповідна ідея зарод....

09/12/2025

Address

Morshyn
01054

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Ветеранська спільнота «Коло побратимів» posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share